Де є міцна сім’я, там є міцний народ. Бо нещасливий народ складається із поодиноких нещасливих громадян – це є проста математика. Як на мене, найбільший період кризи переживає зараз сім’я. І відповідно боротьба за сім’ю – це є найтяжча боротьба сучасного світового суспільства. Очевидно, про сім’ю можна говорити у різних аспектах, але сьогодні я хотів би поговорити про одне явище, яке точно не будує сім’ю, але її руйнує.
Нещодавно розмовляючи зі священиками, я поцікавився скільки у львівських Церквах є шлюбів і порівняв їх з минулими роками. І як виявляється шлюбів у Львові у Церквах не є так багато, це не тому, що є демографічна криза, а тому, що люди не готові сказати одне одному “так” на ціле життя. А тому живуть одне з одним без жодних зобов’язань з примарною надією, що може колись настане той час, що ми одружимося. Так говорять молоді люди. Очевидно, що це стає модою. Модою сучасного покоління. Не тільки серед молоді, але й серед покоління старшого. Бо коли не відчувається певності, а певності немає тоді,коли правда не діє, закони не діють, закони моралі, честі,тоді людина не думає на далеку перспективу, а думає, щоби їй тепер було добре. Зрештою так живе сучасне суспільство.Зважмо, на екологічні проблеми. Ми думаємо аби нам тепер було добре, а про тих, хто прийде після нас не думаємо взагалі.Бо це нас не торкає. Мабуть нас колись окреслять, як генерацію страшно егоїстичну, яка була зосереджена тільки на самій собі.
І відповідно, люди, які хочуть обирати сімейний стан, монаший, священичий – повинні розуміти, що це є покликання, яке обирається раз і на ціле життя.
А суспільство звикає, щоби вибір робити у житті такий, де би існувала бодай одна фіртка, через яку можна було би втекти.І на доказ того наводиться дуже багато аргументів. Наприклад, “А скільки сімей є розбитих, а скільки знущань у родинах. І все це правда. Навіть можна аргументувати останньою законодавчою тенденцією, яка входить у життя активно, що молоді люди перед тим як одружуватися, підписують шлюбний контракт. З точки зору юридичної це дуже розумна ініціатива, але з точки зору морально-етичної, духовної, люди, які ще не сказали одне одному, що вони люблять, уже закладають недовіру у корені, кажучи що на випадок, якби вони розлучилися, майно буде поділено у той чи інший спосіб. І навколо тої проблеми: “жити чи не жити до шлюбу разом” існує дуже багато міфів. Перший це якщо до шлюбу будуть жити під одним дахом, то мовляв пізнають одне одного, ось тоді буде міцна родина. Цей міф не витримує жодної критики. Бо сім’я не базується на тому, що одне одного по-прокурорськи перевірять, чи надаються до життя, а потім полюблять одне одного. Коли є довіра одне до одного, тоді слід одружуватися. Тому що життя подружнє – це не життя під умовою “Якщо він буде добрий, або якщо вона буде добра”, то я буду жити. Сімейне життя будується на любові одне до одного. “Я люблю, а отже я готовий терпіти, прощати і тягнути спільно хрест”.
Зі священичного досвіду скажу Вам, що були пари, які зустрічалися по 6 років, а розійшлися через півроку.
Тому що коли одружилися, відчули зобов’язання перед Богом, що це є на ціле життя і перестрашилися, а найбільше бояться відповідальності. Скажу Вам, що ті люди, які довго зустрічаються роками і не можуть прийняти рішення, щодо одруження, швидше за все мають проблему з власною рішучістю. І тоді краще не мучати одне одного, а просто розійтися. Бо справа є така, що для того, щоб навчитися одне одному довіряти, не треба багато, треба півтора року у наших умовах і цього аж задостатньо. Тепер зважте, я зауважив тенденцію, що хлопець перевіряє дівчину, а дівчина – хлопця, по соціальних мережах. З ким він фотографувався, чи вона, яких має друзів. І у цей період зустрічання переростає, на превеликий жаль, не у будування відносин довіри, а на перевіряння одне одного: надаються вони до спільного життя, чи ні. І скажіть, будь ласка, якщо будується недовіра у корені, то чи вона прийде з часом? Абсолютно ні. Тому, хто каже, що проживе і отримає міцний зв’язок у результаті – це є міф, який не отримує абсолютно жодної критики.
Хто хоче жити на принципі такому, що “ ми поживемо”, “зробимо обкатку одне одному”, то раджу не укладати сім’ї, а радше укладати Товариство з обмеженою відповідальністю, де буде прописано права і обов’язки кожної зі сторін. Другий міф, який існує – це є те, що “живемо до шлюбу, бо всі так роблять”. Ну добре, уявімо собі, що всі завтра будуть робити якусь дурницю. І ця дурниця набере навіть моди. І у мене питання до всіх людей, які мають розум і сумління, “І Ви будете те саме повторювати”?. Ви будете так само робити? І хочу сказати, що так, зараз мода на такі вільні зв’язки, але не всі так живуть. Насправді є люди, які живуть чесно справедливо. І ще один аргумент для тих, які живуть разом. “Ми живемо разом, бо економимо гроші на квартиру”, а як ми будемо жити разом, то будемо менше платити. Це особливо у Львові я зустрічаю таке аргументування ситуації. І от подивіться: “ за що ми продаємо моральні цінності?”, за гроші? Власну гідність?
Я хочу сьогодні Вам сказати таке: “Коли хто, дівчата, хлопці, хочете мати щасливе подружжя, то знайте,що немає щасливого подружжя такого, яке Ви бачите у серіалі, де романтика, де бозна-які квіти, романтичні вечері, тощо”. Найголовніше, щоб Ви любили одне одного, вміли прощати. Не переносьте серіал у дійсність. Бо життя – це не серіал, це звичайне людське буття, яке має свою красу і неповторність. Друге, це для тих, хто каже, що він християнин, довіряє Богу і Божим Словам. А Божі Слова такі, що Господь сотворив чоловіка і жінку як сім’ю. І сексуальне життя є складовою частиною сімейного стану. До чого воно покликане? До того, щоби люди втішалися одне одним, бо сексуальний зв’язок є одним із видів сімейного зв’язку, але не найголовнішим. Але він має особливу місію – покликаний продовжувати рід людський. Тому хто налаштований так егоїстично, тоді буде тільки на тому їхати. От у мене така пропозиція, особливо до діват, які завжди хочуть вийти заміж, чимпошвидше. Але я дам Вам рецепт, як побачити, чи хлопець дійсно є відповідальний, чи дійсно Вас любить.
Коли Ви зустрічаєте хлопця і він каже Вам що любить Вас, то відразу питайте: ”Ти готовий одружитися, чи ні?”. Якщо готовий, то хлопець відповідальний, якщо не каже, то я прошу Вас не марнувати свого часу. Краще розвивайте свої таланти, просіть Бога, моліться, щоби той час прийшов. Тепер коли мова йде про Заповідь Божу, то Заповідь Божа трактує будь-яке життя поза шлюбом, як таке, що перечить 6 Божій Заповіді, яка каже “Не чини перелюбу”. Тобто це не згідно з Божою волею. Хто живе так, випробовуючи одне одного роками, той напевно не вірить у Святу Тайну Подружжя. Бо Свята Тайна закладає що не тільки люди одне одного вибирають, а у тому зв’язку хлопця та дівчини є Божий Промисел, тобто Бог єднає людей. А якщо Ви вірите, що тільки від вас все залежить і Ваш шлюб потрібен тільки для того, щоб не розійтися, то для чого такий шлюб? Шлюб дається людям, які вірять, що їхній звязок не є справою випадку, а що їх поєднав Господь Бог. І от ми йдемо далі. Тепер хтось скаже: “ну добре”. А якщо хлопець, чи дівчина не може довший час одружитися,чи вийти заміж? Що робити? Я Вам скажу таке, порада моя особиста,коли я був у віці юнацькому і стояв перед вибором власного покликання, мені мій отець духовний порадив молитися так: “Якщо би я був священиком, то щоб був добрим священиком”, “Якщо би монахом – щоби був добрим монахом”, а якщо би я був одруженим, то щоб був добрим чоловіком для своєї жінки. Мене виховували монахи, але вони не змушували мене йти до монастиря. Вони спонукали мене робити вибір. Кожен вибір є тяжкий. Бо людина молода хоче мати гарантії, щоби було все гладко. І такі гарантії хочуть мати батьки. Але так не може бути. Людина є помильна. І тому я раджу усім тим, хто хоче збудувати власну сім’ю – не жийте разом до шлюбу, бо Ваші відносини збуденніють. Той хто живе разом до шлюбу, нехай не очікує на романтику, бо її просто не буде. А хто очікує романтики, то моліться, чекайте властивого часу, а він безумовно прийде. А найголовніше, що я Вам пораджу. Найголовніше у християнському житті – це сповнити Божу волю і осягнути життя Вічне із Богом. Я знаю, що для багатьох мої слова є авторитетними, а декому видаються такою фабулою із Середньовіччя. Не збираюся переконувати усіх,але з мого священичого досвіду раджу важати на Ваші відносини до шлюбу. Бо так само як від навчання у освітньому закладі залежить подальша доля Вашої професії, так і від передподружніх відносин залежить щастя у подружжі. Чи є гарантії успіху, що якщо до шлюбу Ви будете такі перфектні, то все буде гаразд? Ні, бо ми є люди. Але є дві опори на яких будується подружжя і кожна спільнота – це є любов і прощення.
І питають мене деякі матері про те, що робити, якщо діти живуть до шлюбу? Тобто мається на увазі, що ці молоді виїхали до міста і християнську мораль забули. Я можу дати пораду: “Ніколи із цим не змирюйтеся”. Не можете змирятися з гріхом. Я хочу пригадати усім слова Шептицької Софії, яка коли переходила до нового дому у Прилбичах, сказала: “Діти, воліла б я тут каменю на камені не залишити, аніж у цьому домі має поселитися гріх”.
Можливо багато-хто не знає того, але хто живе до шлюбу разом під одним дахом, чи інтимно, чинить кривду найперше собі. Чому? Бо руйнує собі майбутнє. Чинить тяжкий гріх з якого треба сповідатися і чинить злий приклад іншим. Особливо це впливає на дівчаток. Коли у родині є 2, чи 3 сестрички і старша сестра пішла жити із хлопцем, то мама потім має великі клопоти, як то пояснити молодшим сестричкам. Адже родина починається зі шлюбу. Офіційно. Хтось мені задав питання у приват: “Отче, але ж довкола стільки спокус, як витримати оці всі випробування, у тому числі у світі, який є сексуалізований”. Дорогі мої, молоді друзі, вірю Вам. І не маю для Вас поради. Тільки скажу – треба боротися, працювати над собою. Бо великі речі дорого коштують. І великі лети вимагають від нас великих зусиль. Але я вірю, що Бог нас провадить і Бог знає, як нас провадити дорогами цього життя. Нам тільки треба захотіти.
